Гімназія  №8 - заклад з інклюзивною формою навчання

         З 1 вересня 2017 року  припиняється  набір учнів до підготовчих та перших класів спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) та буде  забезпечено умови для навчання цих дітей у спеціальних або інклюзивних класах загальноосвітніх навчальних закладів. Відповідну постанову було затверджено   на засіданні Кабінету Міністрів України. У рамках цієї постанови передбачається, що вже до 2022 року всі українські діти, які навчаються в спеціальних школах (школах-інтернатах) для дітей із затримкою психічного розвитку, поступово перейдуть на навчання до загальноосвітніх навчальних закладів. Це допоможе забезпечити рівний доступ до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами, сприятиме їхньому успішному навчанню, розвитку та соціалізації. Крім того, вони отримають можливість здобувати освіту, проживаючи в сім’ї. Перед тим, як перейти на навчання в загальноосвітні заклади, ці діти навчатимуться у спеціальних  підготовчих класах, а вже потім перейдуть у спеціальні та інклюзивні класи загальноосвітніх навчальних закладів, де розвиватимуться поряд зі звичайними дітьми. Організація їхнього навчання   буде побудована на основі особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей. 

       Гімназія  №8,  на підставі рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 28.08.2013 № 407 «Про визначення і облаштування базового закладу з інклюзивного навчання»,   є базовим закладом, який вже здійснює соціалізацію, навчання та виховання  дітей з інклюзією та особливими освітніми потребами.  Організація навчально-виховного процесу з такими учнями підкріплена відповідною нормативно-правовою документацією з питань інклюзивного навчання.

Закон України "Про освіту".

Стаття 19. Освіта осіб з особливими освітніми потребами

1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють умови для забезпечення прав і можливостей осіб з особливими освітніми потребами для здобуття ними освіти на всіх рівнях освіти з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів.

2. Держава забезпечує підготовку фахівців для роботи з особами з особливими освітніми потребами на всіх рівнях освіти.

3. Особам з особливими освітніми потребами освіта надається нарівні з іншими особами, у тому числі шляхом створення належного фінансового, кадрового, матеріально-технічного забезпечення та забезпечення розумного пристосування, що враховує індивідуальні потреби таких осіб, визначені в індивідуальній програмі розвитку.

4. Для навчання, професійної підготовки або перепідготовки осіб з особливими освітніми потребами застосовуються види та форми здобуття освіти, що враховують їхні потреби та індивідуальні можливості.

5. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування та заклади освіти створюють умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами шляхом забезпечення розумного пристосування та універсального дизайну.

6. Навчання та виховання осіб з особливими освітніми потребами, зокрема тими, що спричинені порушенням розвитку та інвалідністю, у закладах дошкільної, позашкільної та середньої освіти здійснюються за рахунок коштів освітніх субвенцій, державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі з урахуванням потреб дитини, визначених в індивідуальній програмі розвитку.

7. Зарахування осіб з особливими освітніми потребами до спеціальних закладів освіти, переведення з одного типу закладу до іншого та відрахування таких осіб здійснюються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

8. Категорії осіб з особливими освітніми потребами визначаються актами Кабінету Міністрів України.

Стаття 20. Інклюзивне навчання

1. Заклади освіти за потреби утворюють інклюзивні та/або спеціальні групи і класи для навчання осіб з особливими освітніми потребами. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків така група або клас утворюється в обов’язковому порядку.

2. Заклади освіти зі спеціальними та інклюзивними групами і класами створюють умови для навчання осіб з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку та з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей.

3. Особи з порушеннями фізичного, психічного, інтелектуального розвитку і сенсорними порушеннями забезпечуються у закладах освіти допоміжними засобами для навчання.

4. Особам з особливими освітніми потребами надаються психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Психолого-педагогічні послуги — це комплексна система заходів з організації освітнього процесу та розвитку особи з особливими освітніми потребами, що передбачені індивідуальною програмою розвитку та надаються педагогічними працівниками закладів освіти, реабілітаційних установ системи охорони здоров’я, соціального захисту, фахівцями інклюзивно-ресурсного центру.

Корекційно-розвиткові послуги (допомога) — це комплексна система заходів супроводження особи з особливими освітніми потребами у процесі навчання, що спрямовані на корекцію порушень шляхом розвитку особистості, її пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери та мовлення.

5. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування утворюють інклюзивно-ресурсні центри з метою забезпечення реалізації права на освіту та психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами.

Психолого-педагогічний супровід — це комплексна система заходів з організації освітнього процесу та розвитку дитини, передбачена індивідуальною програмою розвитку.

6. Будівлі, споруди і приміщення закладів освіти повинні відповідати вимогам доступності згідно з державними будівельними нормами і стандартами.

7. Проектування, будівництво та реконструкція будівель, споруд, приміщень закладів освіти здійснюються з урахуванням принципів універсального дизайну та/або розумного пристосування.

       Поняття «діти з особливими освітніми потребами» широко охоплює  всіх учнів, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми. Воно стосується дітей з особливостями психофізичного  розвитку, обдарованих дітей і дітей із соціально вразливих груп (наприклад, вихованці дитячих будинків, інтернатів тощо). Загальноприйнятий термін «діти з особливими освітніми потребами» робить наголос на необхідності   забезпечення додаткової підтримки в навчанні дітей, які мають певні особливості розвитку. Вочевидь, прийнятним є визначення, за яким до дітей з особливими освітніми потребами відносять дітей-інвалідів, дітей із незначними порушеннями здоров’я, соціальними проблемами й обдарованих дітей. Варто підкреслити, що в Україні основною категорією дітей з особливими освітніми потребами загально прийнято вважати саме дітей з  порушеннями  психофізичного розвитку. Діти цієї категорії мають відхилення від нормального фізичного чи психічного розвитку, зумовлені вродженими чи набутими розладами. Залежно від типу порушення виділяють такі категорії дітей: із порушенням слуху; зору;   інтелекту (розумово відсталі, із затримкою психічного розвитку); мовленням; опорно-рухового апарату; із складною структурою порушень (розумово відсталі, сліпі чи глухі; сліпоглухонімі та ін.); з емоційно-вольовими порушеннями й аутизмом. Усі ці діти мають право отримати якісну освіту. Постає запитання: хто і яким чином навчатиме таких дітей? Перед батьками хворої дитини стоїть непростий вибір: школа-інтернат, спецшкола чи навчання вдома? Це «вибір без вибору», адже необхідно  визначити подальший шлях розвитку, режим і життєвий уклад своєї дитини та сім'ї. Адже  від того, де знаходитиметься  дитина більше часу (вдома з мамою чи в школі інтернатного типу  в оточенні таких самих дітей), залежить рівень подальшого розвитку. Саме тому, виходячи з інтересів цих родин, у жовтні 2010 року Міністерством освіти і науки   України було затверджено Концепцію розвитку інклюзивної  освіти. 

        Сьогодні у Гімназії №8 здобуває освіту   18 учнів    за інклюзивною формою  навчання (вони навчаються у загальних класах)  і  працює два спеціальних класи, в яких навчається 12 дітей з особливими освітніми потребами. Соціалізацію таких дітей, їх навчання і виховання здійснюють учителі-логопеди-дефектологи   з відповідною корекційною освітою. У загальних класах поряд з дітьми, що мають певні розумові та фізичні вади, знаходиться асистент вчителя, який   бере участь у розробленні й виконанні індивідуальних навчальних планів і про­грам, адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами. Основна функція асистента – допомагати інтегрувати учню з особливими освітніми потребами у життя: вести записи, перевіряти нескладні тести,   підбирати відповідники, питання множинного вибору, розповідати або читати оповідання та слухати читання учнів, показувати, як безпечно користуватися обладнанням й інструментами, наводити приклади або моделі запитань, давати натяки або підказки, допомагати оформлювати письмові роботи, працювати на комп’ютері, супроводжувати дитину на перервах, під час екскурсій  тощо.

         Робота вчителів та  корекційних педагогів розпочинається з вивчення анамнезу,  щоб мати уявлення про основні види порушень психофізичного розвитку дитини. Обов’язково досліджується    стан  уваги, стомлюваності, темп робо­ти кожної дитини; враховується  стан слуху, зору, особливості моторики та загального фізичного розвитку учня.  Фахівці навчають і виховують дітей в умовах, які максимально наближені до соціального середовища.